Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької

Відділ Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького відкритий у 1971 р. розташований у колишньому помешканні та творчій майстерні художниці, що як і увесь мистецький доробок згідно із заповітом було передано в дар українському народові в особі Національного музею у Львові.
Постійна експозиція музею розкриває найвагоміші грані творчості Олени Кульчицької. Вона була відкрита 2007 р. до 130-річчя від дня народженя видатного графіка, ілюстратора книжкових та періодичних видань, художниці, майстра декоративно-ужиткового мистецтва, етнографа та дослідника народного мистецтва. Музей розташований у помешканні, в якому художниця жила і творила від 1938 р., коли разом із матір'ю та сестрою Ольгою переїхала з Перемишля до Львова.

У чотирьох залах експонується малярство, естампна та книжкова графіка, а також килими та меблі в українському стилі, виконані за проектами сестер Олени та Ольги Кульчицьких (Ольга Кульчицька, 1874-1940, майстриня декоративно-ужиткового мистецтва, вчителька ручних робіт у Дівочому інституті в Перемишлі), цінна колекція народної кераміки зі збірок художниці. Увазі глядача представлено також знаряддя мистецької праці — верстат для друкування гравюр, граверні різці, ткацький верстат.
Віденський період творчості художниці на експозиції репрезентований вагомими творами — емалями, що стали початком відродження цієї техніки в Україні. Протягом 1905-1907 рр. О. Кульчицька опановує таємниці перегородчастої емалі у художньому ательє під керівництвом професора А. Штарк і створює низку вишуканих творів у стилістиці модерну — триптихи "Пори року", "Народне мистецтво", касетку із міді, оздоблену емаллю, а також низку жіночих прикрас. За касетку вона отримує найвищу нагороду Торгово-промислової палати у Відні 1907 р. Тоді ж створює і свої перші графічні твори у техніці чорно-білого та кольорового лінориту. На експозиції показано твори "Жниці", "Пастушок", "Жнива", "Над потоком", "Молодий гуцул" (1903-1906), виконані лінією та силуетом без тональних переходів, у графічній манері, притаманній її раннім творам.
Олійне малярство зібране в майстерні та особистій кімнаті художниці. Нове трактування народної теми простежується у низці картин, написаних на пленері під час побуту у Косові протягом 1908-1913 рр., а також у с. Домажир біля Львова. Вперше на експозиції показані імпресіоністичні етюди з подорожі на Адріатику 1911 р. Тут експонується олійний твір "Богородиця "Золотий Колос", що є зразком новаторських пошуків у стилі українського модерну, а також ті графічні твори, з якими вона брала участь у всеукраїнських виставках у Києві (1911, 1913).
У особистій кімнаті найбільш повно збережено прижиттєве облаштування помешкання художниці. Інтер'єр музею побудовано на основі ескізів О. Кульчицької з використанням дерев'яних меблів у гуцульському стилі, виконаних за проектом Олени та Ольги Кульчицьких; килимів, вишивок, кераміки. У цьому розділі вдалося відтворити фрагмент інтер'єру помешкання Кульчицьких у Перемишлі з килимом "Богородиця з ангелами" та іконою "Богородице, Діво Маріє, молися за нами" (1908) над ліжком.
Праця Олени Кульчицької в ужитковому мистецтві важлива і дуже цінна сторінка її діяльності. Тут вона показала себе як художник-новатор із власною естетичною програмою розвитку цього виду образотворчого мистецтва. Олена та Ольга Кульчицькі протягом 1909-1938 рр. створили до 80-ти оригінальних килимів, а також численні проекти ужиткових речей для облаштування інтер'єрів помешкань.