Музей етнографії та художнього промислу

До уваги львів'ян та гостей міста!

У зв’язку із експонуванням на постійній експозиції Музею етнографії та художнього промислу ІН НАНУ (м. Львів, площа Ринок, 10) тимчасової виставки мікромініатюр Володимира Казаряна «Восьме чудо світу» встановлено наступну оплату квитків:

• Для дорослих – 60 грн.
• Для дітей та студентів – 20 грн.

За цим квитком Ви можете також відвідати постійну етнографічну експозицію.
Запрошуємо!

Музей етногра́фії та худо́жнього про́мислу Інсти́туту народозна́вства НАН Украї́ни — єдиний музей етнографії в Україні, що підпорядковується Інституту народознавства Національної Академії Наук України.

Під назвою Державний музей етнографії та художнього промислу АН УРСР у Львові створений 1951 року на базі Музею етнографії Львівської філії АН УРСР (колишній Музей НТШ) і Львівського державного музею художньої промисловості (колишній Міський музей мистецького промислу), поповнених 1940 року збірками націоналізованих колишніх громадських і приватних музеїв (Національного музею, музею ім. Любомирських, музею ім. Дідушицьких, жіночої гімназії сестер Василіянок, етнографічної збірки О. Прусевича)

Цілеспрямовано для музею етнографічних речей було вибудоване приміщення на проспекті Свободи, 24. Там розмістили колекції Міського музею Львова. З 1939 року музейний заклад отримав назву Музей художнього промислу. В підрадянський період 1951 року Музей художнього промислу відселили з приміщення, яке відібрав щойно створений у Львові Музей В. І. Леніна. Тоді ж, 1951 р. всі колекції Музею художнього промислу перевезли в приміщення колишньої Галицької ощадної каси (проспект Свободи, 15), створене колись відомим львівським архітектором доби історизму Юліаном Захаревичем (1837–1898), автором Львівської політехніки, синагоги в Чернівцях, замку графа Адама Голуховського в місті Гусятин.

Відтоді сучасний Музей етнографії та художнього промислу і розташований в будівлі колишньої Галицької кредитної каси. Будівля виділяється романтичним трактуванням неоренесансових та необарокових мотивів. Архітектор і будівельники активно використовували текстурні особливості та колір наявних матеріалів: поліхромну надрейнську цеглу, тесаний тернопільский камінь, майолікові рельєфи і металеві ковані ґрати, вироблені фабрикою Яна Дашека. Яскраво й виразно було оформлено вестибюль, викладений поліхромною плиткою, прикрашений панелями з кольорового каменю та вітражами фірми «Тіролер Ґласмалерай» з Інсбруку. Інтер'єри і фасад будівлі декоровані роботами зі скульптурної майстерні Леонарда Марконі. Завершує будівлю купол зі шпилем; біля основи куполу розміщена алегорична скульптурна група, яка символізує економічне процвітання Галичини.