Чому Петер Гандке? Міркування про Нобеля 2019

Діана Мельник - літературознавець-германіст, дослідниця австрійської літератури другої половини ХХ століття, проблем особистісної ідентичності, історичної та індивідуальної пам’яті в німецькомовних літературах ХХ століття; кандидат філологічних наук, доцент кафедри світової літератури ЛНУ імені І. Франка.

У 2019 році шведська академія потішила спраглих читачів одразу двома нагородами, які отримала польська авторка з українським корінням Ольга Токарчук (за 2018 рік) та австрійський письменник словенсько-німецького походження Петер Гандке (за 2019 рік). І якщо присудження премії Ользі Токарчук цілком виправдано викликало хвилю захоплення, то Петеру Гандке перепали лише нові звинувачення, пов’язані з його політичною позицією та підтримкою югославського диктатора Слободана Мілошевича. Чому ж Нобелівський комітет, знаючи про цю пухлину в анамнезі автора, таки не просто номінував, а й присудив йому найвищу премію з літератури, наразивши й себе на скандал? Хто такий Петер Гандке: ікона студентського руху 1968 року, реформатор та творець нової німецькомовної літератури, захисник знедолених та принижених чи скандаліст, нахаба й зухвалець, який став лакмусовим папірцем політичного сум’яття Нобелівського комітету?