Вистава «Украдене щастя»

Іван Франко

Драма у двох частинах

Прем'єра 29 Жовтня 2016 року

Режисер-постановник — Федір Стригун народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка
Режисер — Таїсія Литвиненко народна артистка України
Художники-постановники — Богдан Покровецький Заслужений працівник культури України, Михайло Михащук
Костюми — Орест Гелитович
Хормейстер — Оксана Явдошин
Танці — Олена Балаян
Помічники режисера — В'ячеслав Жуков, Михайло Рудко, Костянтин Шелест

«Хто у кого вкрав щастя?» – питання навчальної програми до найрепертуарнішого твору Івана Франка. Замислившись над цим, навіть непрофесійні критики знайдуть декілька відповідей – брати, які віддали Анну за нелюба, Микола Задорожній, що став перепоною на шляху у закоханих, Михайло Гурман, увірвавшись у розмірене життя подружжя, та і сама Анна, яка так і не вгамувала своє серце. Театр, як організм спресованої критичної думки, вбачає в «Украденому щасті» привід для серйознішої розмови.

Заньківчани зверталися до драми Франка щонайменше 4 рази (за останніми дослідженнями 5) – у 1922, 1923, 1940, 1949, 1976 роках.

З тих крихт газетних відгуків про перші постановки «Щастя» театром імені Марії Заньковецької є очевидною вага акторського ансамблю у його успіху (що є зрозумілим, адже цей театр є від зародків – від традиції театру корифеїв – акторським). Варвара Любарт, актриса з магічною аурою була осердям вистави, проживала дівоче горе від життя з чужою людиною, звикання до неї й злам, коли почуття любові перевершило закони моралі – й у постановці Олександра Корольчука 1922 року, й у наступних редакціях Бориса Романицького, де сам режисер – видатний актор, улюблений учень та партнер Марії Заньковецької – виконував роль Миколи Задорожного, а красеня-коханця Михайла Гурмана грав також корифей-заньківчанин Василь Яременко.

Поставлена як психологічна драма, вистава була максимально наближеною до твору Франка навіть відтворенням авторських ремарок, говорила з тодішнім глядачем, який будував комуністичне суспільство, мовою «соціально-проблематичною», актори додавали барв злободенній проблематиці.

Новопрочитанням драми вважають постановку 1976 року одного з кращих українських режисерів другої половини ХХ століття Сергія Данченка. Вікова різниця між Миколою і Михайлом, на якій робили акцент постановники до Данченка, відсутня. Микола молодий й гарний, тому конфлікт переходить у площину різних поглядів на світ. Додамо ще зірковий склад виконавців: Богдан Ступка, Федір Стригун, Таїсія Литвиненко, змістовно та емоційно насичену сценографію Мирона Кипріяна, який переніс події з Гуцульщини (як це робили до нього) на Бойківщину, аргументуючи це тим, що бойки за темпераментом стриманіші й тому Микола рубає сокирою Михайла лише у кінці вистави й терпляче зносить зраду жінки у своїй же ж хаті. Вистава мала непересічний успіх, Сергій Данченко навіть спробував її повторити після переїзду в Києві.

Федір Стригун (Михайло Гурман у виставі 1976 року) повернувся до «Украденого щастя» у якості режисера – ставить про шалену пристрасть, яка ламає стіни. Тож невдовзі матимемо іншу відповідь Заньківчан на запитання: «Хто у кого вкрав щастя?»
Тетяна Батицька

==> квитки <==

 



 
 

КІНО

Скажене весілля (12+)
22.10 • сьогодні
DZIDZIO перший раз
25.10 • через 3 дні
Життя, яке воно є
22.10 • сьогодні

ВЕЧІРКИ ТА ШОУ

Вечірка «Halloween»
31.10 • через тиждень

КОНЦЕРТИ ТА СВЯТА

Концерт гурту ЛСП
27.11 • більше місяця
Lviv Fashion Week Spring/Summer 2019
25.10 • через 3 дні

ДІТЯМ

Опера «Попелюшка»
03.11 • через тиждень
Страшно веселий Гелловін
27.10 • через 6 днів