Виставка «Анархія. Між вулицею та інтер’єром»

Відкриття 19 березня о 18:00. 

Кураторка виставки: Наталка Маруняк

В бурхливі дні грудня 2014 року вулиця в Україні здобула особливий голос. Простори міст, його стін та мурів, були вкриті палаючими гаслами революції і відвертими противладними зображеннями, що знаходили миттєве відлуння у найширшої авдиторії реципієнтів. Нарешті стріт-арт був потрібний і мав шалений резонанс! Він привертав увагу, але не вирішив проблем. Всі наші проблеми та протиріччя залишилися з нами,тому для надчутливого, контраверсійного, гостро-сатиричного мистецтва сьогодні є більш ніж достатній фронт робіт. Полотном, рамою і тлом одночасно для митця в місті, є власне, саме місто. Його тіло з усім його шармом та хворобами.

Моментом певного (повного) занурення для вуличного мистецтва у Львові стало оформлення (хоча більш точно було б сказати «бомблення») клубу «subkul’tura». Шаленство нашарування шрифтів смислів послань та візуальних знаків від багатьох різних художників безпосередньо на стінах клубу стерло межі між вулицею та інтер’єром (V.K.) Відсутність цензури уможливила взаємодоповнювальні та цілком протилежні меседжі в одній площині: декламація, виклик, дотепна констатація-наліпки, написи, спрей, трафарет… Все у цьому місці апелювало до ідеалів абсолютної свободи. Відбувся локальний, «підводний», грізний і ледь-чутний виклик львівським вулицям. На виставці можна буде розглянути частину трафаретів та зануритися в нове відчитування смислів вже втраченого простору.

На великих сірих поверхнях стін клубу, барна стійка якого була стилізована під субмарину, в грудні 2014 року розквітло царство смислів, жартів та барв, виконаних гуртом художників, що в певній мірі спонтанно та хаотично шукали гармонії та дисонансу, який тільки може подарувати вуличний стиль розпису. Мистецтво урбаністичне – гостро регуюче, живе, тут вступає в діалог дуже відверто, воно прагне спілкування, ставить питання, що хвилюють та збурюють. Власне виставка п’ять років по тому є спомином про революційний запал тих днів. Навіть процес виконання графіті був особливим, натхненим колективним жестом. Бомбили: Ярослав Футимський, Влодко Костирко, Тарас Арм, Сергій Радкевич, Тарас Кеб, Олег Перковський, ZoZa, Влодко Розбицький, Олег Воронко, Віктор Лавний, Золтан Ілку, Рімма Колода, Маріанна Гранковська, Лео Троценко, Saint, Гриця Ерде, В’ячеслав Поляков, Роберт Саллер.

В умовах гострого браку в Україні (і у Львові) модерних мистецьких інституцій, які б забезпечували повноцінний розвиток і аналітику мистецького процесу, 90% мешканців міста (чиє сприйняття мистецтва залишається на архаїчному рівні подібно-не подібно, подобається-не подобається) поняття не має (бо їм того ніхто не пояснює), що мистецтво та зона культури – це завжди пошук нових форм вислову. Тому не варто дошукуватися в зображеннях та написах клубу «subkul’tura» екстремізму чи якоїсь протидержавної ініціативи. Підводні човни та морячки тут творять іронічну гру смислів про близькість клубу до підземних вод Полтви. Помітити можна теж каламбурного характеру написи, що розпрацьовують саму назву клубу – subkul’tura- upkul`tura-submaryna. Справді уважний глядач прочитає і вислови Карпенка-Карого, і спогади про козацьку славу, і просто не зможе не помітити яскраво вираженої любові до Львова та його галицької ідентичності. Присутні тут і сентенції екзистенційного характеру на зразок: «Сумніви знищують тебе», «Скільки суджено вам дверей, а дорога одна», «Я – ніхто». Описувати багатошарові смисли цих графіті можна безкінечно, та одна з домінуючих властивостей цього забомбленого художниками простору – його відверта розмова з глядачем, гасла та образи, що проникають у твою свідомість глибоко, надовго обдаровуючи тебе враженнями-роздумами.

PS. І ще одне пояснення – чому ж анархія? Через свій спадок травматичного радянського минулого це слово набуло яскраво негативного забарвлення, особливо в релігійно-націоналістичній свідомості галичан. Його присутність в назві виставки розповідає не лише про часи безвладдя, коли було створено графіті в «subkul’turі», а найбільше – про домінуючий вияв ідеалів абсолютної свободи вислову кожного митця, який долучився до цього дійства. Анархія тут є констатацією хаотичності безпрецедентного мистецького жесту, що відкидає ієрархічність («Люди просто приходили і починали прикрашати стіни», – V.K.), ідеологічну спрямованість, сприяє прояву кожної індивідуальності.

 



 
 

КІНО

Месники: Завершення
25.04 • через 3 дні
Прокляття Ла Йорони
22.04 • сьогодні
За п'ять кроків до кохання
01.05 • через тиждень

ВЕЧІРКИ ТА ШОУ

Вечірка «Easter Hype»
28.04 • через тиждень
Lviv kids fashion show 2019
05.05 • через тиждень