Виставка Уляни Кульчицької «Покоління. Теорія»

Відкриття у вівторок, 26 лютого о 17:00.

Абстрактні, згруповані на папері, комбінації як придуманий, заледве чіткий образ уявлень про покоління – про предків. Вони жили давно. Вони – далека родина. Ми їх не пам’ятаємо. Не знаємо їх. Чи то через обмежений час людини й безкомпромісну смерть, чи то через іронії долі, ми загубили із ними контакт. Але є щось, що не дозволяє втрачати відчуття рідності. Те, що постійно підживлює киснем нашу кров, яка, зрештою, і є спільним знаменником всіх поколінь. Фото, різні розповіді й історії, одяг та інші побутові речі – є таким потрібним киснем. Завдяки цьому ми дозволяємо собі припускати | фантазувати, якими були наші далекі родичі, які характери у них були…
Та все ж… м и н е з н а й о м і
- не дивилась їм у вічі
- не чула їхнього голосу
- не обіймала
- не просила поради
- не розпитувала про життєві історії
- не тиснула їм руку
- не сиділа з ними за одним столом
- не залишалась у них на ніч
- не говорила, що не можу навідати через брак часу
- не було зустрічі
- не було прощань